13 березня – день обізнаності про ендометріоз.
Ця хвороба вражає близько 200 мільйонів жінок у всьому світі, викликає проблеми з менструацією, біль під час сексу, в нижній частині живота, психологічний дискомфорт. Тож важливо поширювати правильну інформацію про цю хворобу.
Ендометріоз – це стан, коли тканини, схожі на слизову оболонку матки, з’являються на інших статевих органах і органах черевної порожнини.
На сьогодні не існує загальноприйнятої думки щодо причини розвитку ендометріозу, однак припускають, що він може виникати внаслідок ретроградної менструації. Це процес при якому менструальна кров, яка містить клітини ендометрію, проходить по маткових (фалопієвих) трубах і потрапляє в черевну порожнину. У деяких жінок з ретроградною менструацією клітини ендометрія можуть прикріплюватись до оточуючих органів і тканин, формуючи ендометріоїдні вогнища, що призводить до розвитку запалення і ендометріозу. Симптоми ендометріозу різноманітні, їх тип та ступінь прояву залежить від розміру ендометріоїдних вогнищ та місця їх розташування.
Найчастіше вогнища ендометріозу розташовуються в порожнині малого тазу, яєчниках, верхній частині піхви і фаллопієвих трубах. Ендометріоз може також розвинутися на поверхні або в стінках кишечника, сечового міхура і сечоводів. Рідко вогнища ендометріозу виникають в інших частинах тіла.
Симптоми настільки сильно різняться у різних жінок, що раніше лікарі вважали, що це кілька захворювань.
Відкрита ця хвороба була Карлом фон Рокітанським у 1860 році.
Ендометріоз може вразити всіх жінок та дівчат дітородного віку, незалежно від раси та етнічної приналежності.
Його причина досі не відома. Однак тим, хто із ним стикнувся, варто бути впевненими, що це сталося не через те, що ви щось зробили чи чогось не зробили. Це не є ваша провина! Генетичні, екологічні та анатомічні причини можуть сприяти розвитку ендометріозу.
Можливі фактори ризику виникнення ендометріозу:
- Наявність ендометріозу у матері чи сестри.
- Відсутність пологів.
- Часті (≤ 27 днів) менструації.
Діагностика ендометріозу грунтується на виявленні ха- рактерних симптомів (болю в області тазу) і даних обстеження.
Будь-який тазовий біль у молодої жінки дітородного віку повинен розглядатися як симптом ендометріозу до тих пір, поки не виявлена інша його причина.
Гінекологічний огляд може допомогти виявити вогнища ендометріозу. Ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого тазу дозволяє виявити вогнища в області піхви або сечового міхура, а також наявність кіст яєчників, при необхідності додатково проводиться магнітно-резонансна то- мографія. За допомогою лапароскопії – хірургічного методу діагностики можна уточнити локалізацію вогнищ і оцінити їх розмір, в тих випадках, коли це необхідно на думку лікаря.
На сьогодні не існує способу запобігання ендометріозу. Існують методи управління симптомами та лікування.
Тип лікування слід визначати у партнерстві з жінкою та її лікарем. Рішення про те, яке лікування вибрати, має залежати від кількох факторів: індивідуальних обставин жінки, її віку, тяжкості симптомів і стану, бажання мати дітей тощо. Це може бути гормональна терапія, хірургічне втручання або ж прийом препаратів для полегшення симптомів.
Важливо пам’ятати, що:
- Ендометріоз – це не інфекція.
- Ендометріоз не заразний.
- Ендометріоз – це не рак.
Цю хворобу можна контролювати, а її симптоми – нівелювати, якщо правильно підібрати терапію.
Через недкостатню обізнаність пацієнток цей діагноз асоціюється з десятками міфів.